Mount Ena, Гірська вершина в префектурі Ґіфу, Японія

Гора Ена — вершина висотою 2191 м на південному кінці гір Кісо (Центральні Альпи), на межі Накацуґави (Ґіфу) і Ачі (Наґано). Верхні схили вкриті темним хвойним лісом з ялиць Віча, японських тсуґ і єзоських ялин, розсіченим глибокими ущелинами. Вершинний гребінь заокруглений; біля тріангуляційного пункту стоїть дерев'яна оглядова вежа, а внутрішнє святилище храму Ена лежить трохи на південний схід від найвищої точки.

Стара назва гори, Енаяма, походить від посліду (ена) богині Аматерасу, яка за переказом народилася в Міно після того, як Ідзанаґі та Ідзанамі перетнули перевал Місака; послід поховали на вершині. 1767 року аскет Какумей відкрив гору, а вирубування лісу в епоху Едо позбавило західний схил кипарисів і ялиць.

Назва Ена походить від ена, плаценти: за легендою, тут народилася Аматерасу, і її плаценту поховали в горі, яку раніше звали Енаяма. Святилище Ена, присвячене Ідзанаґі та Ідзанамі, має головне святилище біля підніжжя в Кавакамі (Накацуґава) і внутрішнє на вершині, де стоять сім малих святилищ, зокрема Кадзуракі, Фудзі, Кумано, Шінмей, Цуруґі та Ітіномія. Від ери Мейдзі до ери Тайшьо облаштовані стежки привели біло вдягнених прочан братства Ена-ко.

Чотири основні маршрути ведуть до вершини: Куроїсава, перевал Місака, Хіроґавара та Маемія, кожен з яких підходить для різних рівнів фізичної підготовки. Виберіть свій маршрут залежно від вашого досвіду та того, скільки часу ви хочете провести на горі.

Стара назва Фунафусеяма («гора перевернутого човна») походила від силуету, видимого з певних кутів, а не від гребенеподібної форми з рівнини Нобі. Першим іноземцем на вершині був Волтер Вестон 11 травня 1893 року; його бронзове погруддя стоїть у парку Ена-сан Вестон біля початку маршруту Маемія, і щороку 11 травня відбувається свято Вестона.