Manju-ji, Підхрам Ріндзай у Хіґашіяма-ку, Японія

Манджу-дзі — підхрам Ріндзай храму Тофуку-дзі в районі Хіґасіяма в Кіото, відокремлений від головної території, коли 1935 року крізь неї проклали трамвайні лінії. Його гостьова зала (ходзьо), об'єкт культурної спадщини префектури Кіото, править за головну залу. Біля входу стоїть дзвіниця періоду Муроматі, важлива культурна пам'ятка, збудована спершу для Сансьо-дзі, з бронзовим дзвоном на верхньому ярусі над проходом.

Мандзю-дзі починався як Рокудзьо Мідо — зала, яку імператор Сіракава звів у палаці Рокудзьо, щоб молитися за доньку, принцесу Тайсі (Юхомон-ін), яка померла 1096 року у 21 рік; її смерть спонукала його й до буддійських обітниць. У 1257-1259 роках Дзітікаку та його учень Ходзан Тансьо підпорядкували храм Енні з Тофуку-дзі: він став храмом Ріндзай під назвою Мандзю-дзі, урочисто відкритим 1261 року. Після пожежі 1273 року він 1330 року перемістився на землю, даровану Сомон-ін, донькою зреченого імператора Ґо-Уди.

Храм зберігає шовковий портрет китайського ченця Нанпо Сьомьо (1235–1308), призначеного настоятелем 1305 року, та зібрання езотеричних розписів, які використовували для навчання про життя Будди. Його дерев'яна статуя Аміди заввишки 281,8 см, передана Київському національному музею в епоху Мейдзі, нині стоїть у залі Комьо храму Тофуку-дзі, а не в Мандзю-дзі.

Мандзю-дзі розташований за три хвилини пішки від станції Тофукудзі на головній лінії Кейхан і лінії JR Нара. Храм закритий для відвідувачів, тож увійти на територію чи до зали для гостей неможливо. Брама-дзвіниця при вході, Важлива культурна пам'ятка, видна ззовні.

Між 1257 і 1259 роками храм змінив свій релігійний напрямок з секти Тендай Чистої Землі на Ріндзай Дзен під впливом Енні. Ця трансформація стала поворотним моментом у тому, як храм практикував буддизм.