Jison-in Temple, Буддійський храм у Кудояма, Японія.

Джісон-ін — храм школи Сінґон біля підніжжя лісистого схилу в Кудояма, на початку прощі Коя-сан Чоїсімічі. Двоповерховий головний зал Міроку-до має нижній дах із сірої черепиці з червоними кронштейнами, білий фасад із зеленими панелями й червоними дверима, а над ним — меншу циліндричну частину з червоно-білими смугами під широким черепичним дахом, увінчану металевим шпилем на ланцюгах. Зал відбудовано в пізній період Камакура, він має три прогони з кожного боку й пірамідальний дах з кори кипариса.

816 року Кукай отримав від імператора Саґа землю Кōясан і збудував Джісон-ін біля підніжжя гори Амабукі в Кудояма як адміністративну установу (Кōя мандокоро) та притулок гори, з залою Джішіджі, присвяченою Міроку. Його мати, якій було заборонено входити на гору, закриту для жінок, жила тут і померла 835 року; тоді Кукай заснував поминальну залу, а назва Джісон-ін походить від Джісон, іншого імені Міроку. Повені Кінокави 1540 і 1544 років зруйнували більшість будівель, які перенесли на теперішнє місце Міроку-дан.

Дзісон-ін називають «Ньонін Коя» — храмом, де молилися жінки, яким було заборонено підніматися на вершину Коясана. Мати Кукая Тамайорі Ґодзен прибула з Санукі й оселилася тут, шануючи будду Міроку; після її смерті 835 року храм дістав назву Дзісон — інше ім'я Міроку. Вотивні таблички мають форму грудей із пришитими тканинними грудьми; їх приносять жінки, просячи молока й безпечних пологів.

Дзісон-ін розташований приблизно за 1,5 км, тобто 25–30 хвилин пішки, від станції Кудояма на лінії Нанкай Коя. Від території храму кам'яні сходи ведуть повз 180-й кам'яний знак чоїсі до святилища Ніукансьофу, тому храм слугує початком прощального шляху Коя-сан Чоїсіміті. Територія входить до національної історичної пам'ятки цього шляху.

Головний образ головної зали — дерев'яний сидячий Міроку заввишки 91 см — це Національний скарб, датований чорнильним написом 892 року на його одежі, і його відкривають лише раз на 21 рік, відповідно до 21-го дня смерті Кукая. Вотивні таблички храму мають тканинні груди, які приносять жінки, молячись про молоко та безпечні пологи.