Сінхараджа, Природний заповідник у Південній провінції, Шрі-Ланка

Лісовий заповідник Сінхараджа — це охоронюваний тропічний ліс у південно-західній вологій зоні Шрі-Ланки, що охоплює 36 000 гектарів первинного лісу. Рельєф із пагорбами, схилами й долинами сягає від 300 до 1170 метрів над рівнем моря. Ліс живить Калу-Гангу та Гін-Гангу; струмки течуть між темними кам'яними плитами та поваленими стовбурами.

Частину лісу було оголошено лісовим заповідником 3 травня 1875 року. 1971 року близько 2500 гектарів було взято під сувору охорону разом з IUCN та Міжнародною біологічною програмою, а 1977 року вирубку було заборонено в усьому лісі. ЮНЕСКО визнала його біосферним заповідником у квітні 1978 року та об'єктом Світової спадщини 1988 року, того ж року 21 жовтня він став національною спадщинною дикою територією.

Села по краю заповідника збирають лікарські рослини, їстівні плоди, горіхи, гриби, бджолиний мед і солодкий сік місцевої пальми роду Caryota. Назву Сінхараджа пов'язують із легендарним левом, який нібито жив у лісі. Відвідувачі заходять із ліцензованим провідником через Веддагалу, Ракувану, Нелуву або Деніяю-Медеріпітію.

Усі відвідувачі повинні входити до лісу з ліцензованим гідом. Є чотири головні входи: Weddagala на північному заході, Rakwana на північному сході, Neluwa на південному заході та Deniyaya–Mederipitiya на південному сході. Місцевість горбиста, висоти від 300 до 1170 метрів, а річна кількість опадів від 3614 до 5006 мм робить корисним водонепроникний одяг і захист від п'явок.

Заповідник є домом для 19 з 20 ендемічних птахів Шрі-Ланки, зокрема червонолицьої малькохи, зеленодзьобого кукала та блакитної сороки. Мартін Віджесінхе був його неофіційним охоронцем з 1950-х років до своєї смерті у 2021 році.