Киз-Куле, Замок у Бахчисарайському районі, Україна

Киз-Куле — це окрема надбрамна башта, а не замок із кількома вежами, на мисі північного краю плато Топшана на північний захід від Ескі-Кермена. Основа башти становить 6,2 на 6,3 м, товщина стін 1,0—1,1 м, збережена висота 7,80 м; її зведено з буту з підтесаним лицем на вапняному розчині з домішкою товченої кераміки. Перед воротами були вирубані в скелі рів і дорога, через які перекидали підйомний міст.

Більшість істориків датують фортецю першою половиною XV століття, хоча У. Боданінський, який розкопував її 1933 року, наполягав на X столітті. За українським джерелом, пам'ятка загинула від пожежі у XIV столітті, залишилася лише надбрамна башта. П. С. Паллас згадав її у нотатках про подорожі 1793–1794 років; Є. Є. Келлер і архітектор Є. Ф. Паскаль зафіксували рештки 1821 року.

Назва Киз-Куле означає «дівоча вежа» кримськотатарською. Місцевий переказ пов'язує пам'ятку з черкесами (адигами), а альтернативна назва Черкес-Кермен може походити від черкеса на ім'я Куті-Бей або Кутлуг-Бей, згаданого в татарських договорах з Каффою 1381 і 1387 років. Стежка з ущелини на захід від вежі веде до пам'ятки вирубаними в скелі сходами.

До пам'ятки доходять із ущелини на захід від Киз-Куле стежкою з вирубаними у скелі сходами; останній відрізок — майже вертикальна стіна з сипучого ґрунту, де треба видиратися, чіпляючись за коріння дерев. Потрібне міцне взуття. Каплицю, яку називають Храмом Донаторів, важко помітити: це маленька печерка у скелі просто перед відвідувачем.

Каплицю, розкопану Усеїном Боданінським 1933 року, має розміри 7,5 на 4,5 м і за керамікою датується XV століттям. Вежа збереглася на 7,80 м, її внутрішній простір — квадрат зі сторонами 3,90 м. Укріплений мис займає 1,38 гектара: 225 м з півночі на південь і 75 м зі сходу на захід.