Rominten Hunting Lodge, Мисливський будиночок у Нестеровському районі, Росія

Мисливський палац Ромінтен був будівлею з почервонілих ялинових колод, зведеною в Ромінтерській пустці у Східній Пруссії, спроєктованою Голмом Гансеном Мунте та Оле Сверре в норвезькому стилі драгестіль, з матеріалами та робітниками з Норвегії. 1950 року його перенесли у значно зменшеній і спрощеній формі до Луїзенваля, нині частини Калінінграда, де він слугує офісом адміністрації парку. Саме село Ромінтен було знесено після Другої світової війни.

Мисливський будиночок у Ромінтені згадується вже 1572 року і був перебудований 1674 року, але наприкінці XIX століття залишилися лише лісівниче поселення, таверна та лісниче управління. Вільгельм II відвідав Ромінтерську пустош 1890 року і з 1891 року звелів норвезьким робітникам звести новий мисливський палац у стилі драгестиль, матеріали також привезли з Норвегії. Теербуде 1897 року перейменували на Кайзерліх Ромінтен, а 1904 року добудували крило імператриці. Після 1945 року будівлю в зменшеному вигляді перенесли до Луїзенваля під Калінінградом.

Назва будівлі походить від Ромінтенської пущі, лісу, де Вільгельм II полював щоосені; Тербуде, початкова назва місця, означає «смоляна хижа». Каплиця, збудована 1893 року, була присвячена святому Губерту, покровителю мисливців, а 1897 року поселення перейменували на Кайзерліх Ромінтен. Село, що виросло навколо будівлі, з молодіжним гуртожитком і сиротинцем, стало туристичним місцем до того, як його знесли після війни.

Мисливський будиночок уже не стоїть у Ромінтені: село знесли після 1945 року, а будівлю 1950 року перенесли у значно зменшеному вигляді до Луїзенваля, де вона слугує офісом адміністрації парку. Саме місце лежить на польсько-російському кордоні, тож доступ обмежений; збережена статуя оленя стоїть у парку Глінки в Смоленську.

Вільгельм II відмовився приймати Германа Герінга в будиночку, і ця відмова призвела до того, що Герінг побудував свій власний мисливський палац поблизу в 1933 році. Те, що таке приватне місце могло стати точкою політичного тертя, показує, наскільки тісно особисті простори були пов'язані з питаннями статусу та влади в той час.