Stockholms vattenverk, Водоочисна споруда в Skanstull, Стокгольм, Швеція

Stockholms vattenverk складається з двох водопровідних станцій, Skanstullsverket (1861) і Eriksdalsverket (1884), на березі затоки О́рста на Седермальмі. Машинні та котельні будинки зведено з червоної непотинькованої цегли, з віконними та дверними обрамленнями з готландського пісковику на цоколі зі стокгольмського граніту. Перша черга Skanstull мала два парові насоси по 70 кінських сил, що працювали на вугіллі, яке доставляли баржею до малої вугільної гавані.

Сканстульсверкет відкрито 1861 року після пропозиції Вільгельма Лейонанкера 1853 року, а Еріксдальсверкет постав 1884 року під керівництвом Отто Альруца. Сканстуль працював до 1918 року, Еріксдаль — до 1923 року, коли його перебрав Норсборзький завод. Підключення будинків до мережі знизило смертність у Стокгольмі з 34 до 17 на 1000 між 1861 і 1895 роками.

Назва Årstaverken пов'язує обидві станції з затокою Остравікен, де водозабір Skanstull містився в найглибшій частині, а озеро Гаммарбю слугувало резервом. Старі басейни повільної фільтрації Eriksdal згодом десятиліттями використовували як громадське місце купання, доки 1962 року не відкрили відкриті басейни.

Станції закрили 1923 року і більше не приймають відвідувачів. Те, що лишилося, видно ззовні вздовж затоки Остравікен на Седермальмі: низька червоноцегляна будівля біля води, маленька дерев'яна хатина й потинькована кам'яна споруда під мостом Сканстуль, де був офіс. Старі фільтрувальні басейни Еріксдаля слугували відкритим купальним місцем, доки 1962 року не відкрили зовнішні басейни.

Бассейни повільної фільтрації Еріксдаля десятиліттями слугували відкритим басейном, доки 1962 року не відкрили нові зовнішні басейни Еріксдальсбадет. Збереглися три будівлі: низький цегляний насосний будинок на березі, маленька дерев'яна хатина та потинькований кам'яний офіс під мостом Сканстуль.