Манявський скит, Православний монастирський комплекс у Маняві, Україна

Манявський скит — монастирський комплекс кам'яних і дерев'яних споруд, обнесений високим кам'яним муром із трьома оборонними вежами та бійницями, зведений від 1606 року. Розташований у карпатській долині між смерековими схилами, з трьох боків його омиває потік Батерс. Збереглися вежа-скарбниця, церква святих Бориса і Гліба та підземна церква архистратига Михаїла.

Монастир заснований 1606 року Йовом Княгиницьким та Іваном Вишенським. У 1620 та 1748 роках він отримав ставропігію від Константинопольського патріарха, а 1628 року — звання прота, під його владою перебувало 556 монастирів. Австрійська влада закрила обитель 1785 року в рамках релігійних реформ імператора Йосифа II.

Монастир називають також Українським Афоном. Головний іконостас виконав художник Йов Кондзелевич; після закриття монастиря 1785 року він перебував у церкві Богородчан, а з 1924 року зберігається в Національному музеї у Львові. У монастирі є чудотворна ікона Божої Матері «Ізбавительниця», написана 1788 року на Афоні та передана обителі 2003 року.

Монастир лежить у карпатській долині приблизно за кілометр від мосту через Манявку, до нього веде лісова дорога; Блаженний камінь — ще за 300 м за критим дерев'яним місточком. Територію обнесено високим кам'яним муром із бійницями, а під землею є склепінчасті пивниці, тож знадобляться міцне взуття й ліхтарик для темних переходів.

Під монастирським майданом ховаються склепінчасті пивниці з потаємними виходами в гори та переходами між будівлями. Зі скитом пов'язаний і Блаженний камінь — скельна ніша 10 на 3 метри за кілометр від мосту на Манявці, яку вважають першим житлом перших ченців-аскетів.