Церква Живоносного джерела, Східно-православна церква в Києво-Печерській лаврі, Київ, Україна

Церква Живоносного джерела — тричастинна споруда між Ближніми і Дальніми печерами Києво-Печерської лаври, зведена 1913 року як водокачка над артезіанським колодязем. Фасади з жовтої та червоної цегли прикрашені башточками й різьбленими фронтонами, а завершує будівлю восьмигранний шатровий барабан. Усередині стіни розписані, встановлено дерев'яний різьблений позолочений іконостас у стилі бароко.

Споруджена 1913 року за проєктом інженера-гідротехніка С. Кокліка й архітектора Є. Єрмакова, будівля первісно була водокачкою над артезіанським колодязем, викопаним для поліпшення дренажу печерських пагорбів. Під час Другої світової війни верхній ярус зруйнували; відбудова почалася наприкінці 1980-х за участі Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. 2001 року церкву освятили на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело», переданої з Аннозачатіївської церкви.

Присвяту іконі Божої Матері «Живоносне Джерело» зумовили дві розташовані поруч криниці святої води — св. Антонія і св. Феодосія. Ікону передали сюди 2001 року з Аннозачатіївської церкви. 16 серпня 2024 року Православна Церква України вперше звершила Божественну літургію в храмі.

Доступ здійснюється через головний вхід Києво-Печерської лаври, години роботи відповідають щоденному розкладу комплексу. Відвідувачам слід враховувати, що релігійні служби в певний час можуть вплинути на доступ, тому корисно перевірити розклад служб заздалегідь.

Споруда первісно не була церквою: це була водокачка лаврського водогону, зведена 1913 року над артезіанським колодязем, викопаним для дренажу печерних пагорбів. Її верхній ярус зруйнували під час Другої світової війни і відбудували лише з кінця 1980-х років.