Воронцовський маяк, Маяк в Одесі, Україна

Воронцовський маяк — червоно-біла залізна вежа заввишки 27,2 метра на краю Рейдового (колишнього Карантинного) молу в Одеському порту. Його світло потужністю мільйон ватів передає три риски — літеру O Одеси абеткою Морзе, а в шторм чи туман лунає наутофон. Довга кам'яна дамба з'єднує його з берегом.

Перший маяк Одеси заклали 1815 року на мисі Великий Фонтан і відкрили 6 грудня 1827 року за генерал-губернатора князя Воронцова, ім'я якого він дістав. 1845 року з ініціативи адмірала Михайла Лазарєва на кінці Карантинного молу встановили дерев'яний маяк. 1863 року звели чавунну вежу, перебудовану 1888 року й знищену вибухом 15 вересня 1941 року. Теперішню білу вежу з червоним ліхтарем заввишки 26 метрів виготовили на Кронштадтському заводі 1954 року.

Назва «Воронцовський» походить від князя Михайла Семеновича Воронцова, генерал-губернатора, коли перший маяк Одеси, закладений 1815 року на мисі Великий Фонтан, відкрили 6 грудня 1827 року і народ назвав його Воронцовським. Назва переходила до кожного наступного маяка на Карантинному, а згодом Рейдовому молі. Одеські письменники зробили це світло символом міста: Купрін у «Гамбринусі», Катаєв у «Біліє вітрило самотнє», Паустовський у «Часі великих сподівань».

Маяк стоїть на краю Рейдового (колишнього Карантинного) молу, з'єднаного з берегом порту кам'яною греблею завдовжки 612,4 метра; це діючий навігаційний засіб, а не пам'ятка, на яку піднімаються. Судна використовують його як передній вогонь створу, задній вогонь якого встановлено на білій багатоповерхівці за 1,2 морської милі. Світло видно за 15 морських миль, у тумані працює звукосигнальна установка наутофон.

Маяк є переднім вогнем створу: задній вогонь — біла чотиригранна башта з червоним ліхтарем на даху білої багатоповерхівки, на висоті 20 м і за 1,2 морської милі. Судна вирівнюють обидва вогні, щоб увійти в гавань.