Асли-Куль, Карстове озеро в Башкортостані, Росія

Асиликуль — карстове озеро-провалля в Башкортостані, найбільше в республіці, площею 23,5 км², завдовжки 8 км, завширшки 5 км, завглибшки до 5,1 м. Воно лежить у широкій улоговині між вершинами Улутау, Тубулдак, Улу-Карагач і Белекей-Карагач та відрогами хребта Ташлитау, складеного карбонатними пісковиками. Південний берег — крутий схил від 210 до 370 м, порізаний ярами та уступом структурної тераси завширшки 50–300 м, 10–30 м над водою. Вода злегка солонувата й високомінералізована.

Озеро карстового походження: розчинення гіпсу й вапняку спричинило обвал порожнини. Башкирський епос «Заятуляк і Хихлу» відбувається на Асликулі. 1833 року Володимир Даль записав легенду, що озеро піднімається й спадає перед лихом. Вода злегка солонувата, не прісна.

Назва походить із башкирських слів asyly, «розгалужений», і kül, «озеро»; башкирська казка пояснює її радше як «сердите озеро», а Володимир Даль 1833 року записав форму Assuly. Башкири кажуть, що в озера є господар, який виходить із води й сідає на камінь, віщуючи лихо. Озеро згадується в епосі «Заятуляк і Хихлу» та в пісні «Асиликуль».

Озеро доступне з кількох сусідніх сіл через місцеві дороги, які з'єднуються з головною регіональною магістраллю. Найлегше відвідувати в теплі місяці, коли вода без льоду, а околиці не багнисті.

Вода озера тверда й солона, належить до хімічного класу сульфатів натрію, а рівень піднімається й падає без видимої причини. Володимир Даль, який у 1833 році об'їхав башкирські землі, записав, що місцеві вважали раптове підняття води провісником лиха. Башкирську назву пояснюють як asyly, «розгалужене», і kül, «озеро».