Hanging gardens of the Small Hermitage, Піднесений сад при музейному комплексі Ермітаж у Санкт-Петербурзі, Росія

Висячий сад Малого Ермітажу займає простір між північним і південним павільйонами Малого Ермітажу в Санкт-Петербурзі, над колишніми стайнями та манежем. Він замкнений з чотирьох боків високими стінами галерей, що з'єднують павільйони. Його клумби підпорядковані геометричному плану з кіл, овалів і квадратів, а дерева розміщені трикутниками.

Будівництво почалося 1764 року під керівництвом Юрія Фельтена, після того як Катерина II затвердила проєкт саду 5 травня 1763 року під час коронаційних урочистостей у Москві. Спершу звели південну частину з павільйоном для графа Григорія Орлова; до 1769 року Валлен де ла Мот завершив північний павільйон і дві галереї. У 1840–1843 роках Василь Стасов перебудував сад, а в 1850-х Андрій Штакеншнейдер додав зимовий сад.

Назва саду походить від його розташування над колишніми стайнями та манежем, а не від підвісної конструкції. 1766 року для нього придбали дві мармурові алегорії — «Скульптуру» й «Живопис»; нині там стоять копії 2009 року. Пересадження 1840-х років за Стасовим і садівником Т. Греєм поєднувало азалії, дрік і яблуні, щоб двір бачив перше цвітіння тут, а друге — у літніх резиденціях.

Сад розташований на другому поверсі, над колишніми стайнями й манежем, між галереями, що з'єднують північний і південний павільйони Малого Ермітажу. Потрапити туди можна через музейний комплекс. Високі стіни бічних галерей затримують вітер, а північно-південна орієнтація дає сонце більшу частину дня.

Теплий мікроклімат саду забезпечує не лише Нева: повітряні канали в склепіннях під партером давали додаткове опалення, тому рослини прокидалися раніше, а листя опадало пізніше, ніж у інших садах Петербурга. 2009 року дві мармурові алегорії 1766 року, «Скульптура» і «Живопис», відтворили з полімербетону.