Ворошиловський міст, Міст у Ростові-на-Дону, Росія

Ворошиловський міст — залізобетонна переправа через Дон у Ростові-на-Дону, що продовжує Ворошиловський проспект у бік Батайська й Азова. Після реконструкції 2013–2017 років він складається з двох паралельних прогонових будов по три смуги кожна, завширшки 36 м із тротуарами 3 м, а головний судноплавний прогін розширили, розібравши старі опори посеред річки. Прогонова будова лежить низько над водою на масивних прямокутних опорах, уздовж поруччя стоять стрункі ліхтарі.

Міст збудували у 1961–1965 роках за проєктом інженера М. І. Кузнєцова й архітектора Ш. А. Клеймана; він завершив післявоєнну реконструкцію набережної Дону, розпочату 1947 року. Бетонні блоки вагою до 30 тонн з'єднували клеєм, а не зварюванням чи болтами, що було першим таким досвідом у СРСР. Через тріщину міст закрили 2007 року, а в 2013–2017 роках перебудували як два паралельні мости на шість смуг.

Міст названо на честь Ворошиловського проспекту, лінію якого він продовжує над Доном. Під час будівництва обговорювали ідею встановити на мосту обеліск, що позначав би кордон між Європою та Азією, адже за однією з версій ця межа проходить Доном, але проєкт не здійснили. Нині переправа сполучає Ростов із Батайськом і Азовом.

Міст має по три смуги в кожному напрямку та тротуари завширшки 3 метри з обох боків. По два ліфти на кожному березі ведуть до пішохідної частини, накритої напівпрозорими навісами. Під час реконструкції 2013–2017 років головний судноплавний проліт розширили; настил моста лежить за 32 метри над Доном, тож під ним проходять річкові судна всіх типів.

Під час будівництва бетонні блоки вагою до 30 тонн кріпили до Π-подібних опор мосту клеєм на основі бустилату, а крізь порожнисті блоки протягували сталеві троси, щоб попередньо напружити прогонову будову. Зварних і болтових з'єднань не використовували — це був перший такий досвід у СРСР і, за російською статтею Вікіпедії, перший у світі.