Керженский Благовещенский единоверческий скит, Колишній православний монастир у Нижньогородській області, Росія.

Керженський Благовіщенський монастир стояв на правому березі річки Керженець у Семенівському повіті. Наприкінці XIX століття він мав три церкви та 25 ченців. Його будівлі згодом розібрали: червону цеглу Троїцької церкви використали на печі та фундаменти, а колоди й дошки — на сараї та дрова.

Чернець Тарасій заснував монастир у 1814 році як старообрядницьку громаду в лісовому регіоні. У 1849 році він отримав офіційне визнання та перейшов до статусу єдиновір'я, що стало поворотним моментом у його інституційному становищі.

Назва «єдиновір'я» означає устрій, за якого старообрядці зберігали обряди до патріарха Никона, але підлягали Синоду. Скит прийняв його 1849 року, після того як чиновник П. І. Мельников-Печерський переконав засновника, ченця Тарасія. Більшість колишньої братії перейшла до інших старообрядницьких скитів, а Тарасій став першим ігуменом.

Монастир сьогодні вже не існує, але пам'ятний знак 1997 року позначає точне місце, де він колись стояв. Місце розташоване в лісовій зоні біля річки Керженець, і його можна відвідати, щоб зрозуміти релігійну історію регіону.

У 1945–1946 роках у монастирських будівлях розміщувалася колонія для неповнолітніх злочинців, які розкопали всі церковні підвали й монастирські могили в пошуках хреста, що, за переказом, залишив там останній священник. У 1950-х роках колонію розформували, а залишені без нагляду будівлі розібрали: червону цеглу церкви використали на печі й фундаменти, колоди й дошки — на сараї та дрова.