Яли-Бахча, Пам'ятка в Алушті, Україна

Яли-Бахча — триповерхова будівля на вулиці Леніна, 2 в Алушті, найвища в місті до кінця 1940-х років. Збудована з 1913 року, вона мала 16 магазинів на першому поверсі та 96 кімнат вище, кожна з балконом із видом на гори й море. Дах увінчує купол, вкритий фабричною лускою.

Місто придбало сад «Яли-Бахча» в червні 1913 року за 129 000 карбованців і того ж року почало триповерховий готель — найвищу будівлю Алушти до кінця 1940-х. Уже 1914 року недобудований дім зайняв шпиталь для солдатів; з 1915 року Союз міст орендував його за 15 000 карбованців на рік. Після 1917 року тут були гімназія, Алуштинська рада, перший музей міста й літературні вечори. 20 лютого 1990 року Кримський облвиконком поставив будівлю на облік як пам'ятку архітектури.

Назва Яли-Бахча походить від тюркських слів зі значенням «сад біля моря» і була дана фруктовому саду, купленому разом із ділянкою 1913 року; на його воротах повісили табличку з написом «Ельдорадо». З 10 червня 1914 року в саду грав оркестр 52-го Віленського піхотного полку. Після 1917 року в будинку працювали перший музей і бібліотека Алушти, а «Невипивана чаша» І. С. Шмельова вперше прозвучала саме тут.

Будівля стоїть на вулиці Леніна, 2, на рівній місцевості в центрі Алушти, а не на схилі пагорба. Це пам'ятка архітектури місцевого значення, поставлена на облік рішенням Кримського облвиконкому від 20 лютого 1990 року. Реконструкція 1950-х років додала колони, відкриті балкони та веранди з боку моря для кліматолікування.

Купол будівлі вкрив фабричною лускою підрядник Я. М. Чумаченко, а паркет у номерах і коридорах виконав тесляр Л. Ф. Харитонов. Опалення було зроблено за системою професора С. Д. Лукашевича, творця опалювальної системи Масандрівського палацу, а печі тримали тепло 36 годин.