Trigorskoe, Садиба в Пушкінському районі, Псковська область, Росія

Тригорське — довгий одноповерховий дерев'яний панський будинок зі стрімким двосхилим дахом: верхній фронтон обшитий посивілими дошками навколо напівкруглого вікна, а стіни під ним складені з горизонтальних коричневих колод. Уздовж фасаду тягнеться навіс на чотирьох білих циліндричних колонах, а біля колодяної стіни, обабіч центральних подвійних дверей, стоять дві білі лави. Будинок зведено на фундаменті споруди, відбудованої 1962 року, поруч із парком із трьома ставками.

Тригорське було подароване 1762 року Катериною II Михайлу Віндомському, коменданту Шліссельбурга; 1813 року воно перейшло до його доньки Прасковії Осипової-Вульф. Панський будинок, колишня полотняна фабрика, згорів у лютому 1918 року. 1962 року архітектор Всеволод Смирнов відбудував його на старих фундаментах за збереженими зображеннями, описами та планами; від 1922 року садиба входить до музею-заповідника Михайлівське.

Назва «Тригорське» означає «Три гори» — за трьома сусідніми пагорбами: садибою, городищем Воронич і селом Воронич. Будинок, колишня полотняна фабрика, відбудовано 1962 року на старому фундаменті; у кімнатах зібрано збережені меблі та портрети Осипових-Вульф. Пушкін читав у бібліотеці, започаткованій Олександром Віндомським, а в червні 1825 року тут гостювала Анна Керн.

Садиба лежить за кілометр від села Шаробики, на березі річки Сороть, у Пушкінському заповіднику. Парк разом із прилеглими луками займає 37 гектарів, має три ставки, фруктовий сад і численні алеї, тож залиште час, щоб пройти від будинку до ставків і родинного кладовища Осипових-Вульф на пагорбі. Лазню в парку відновили 1978 року.

У парку є місце, що зветься «лавка Онегіна», за романом у віршах Пушкіна; старші доньки садиби вважали себе прототипами його героїнь. Поруч стоять «самотній дуб» і «танцювальна зала» — галявина, обсаджена липами. Парк із трьома ставками та фруктовим садом займає 37 гектарів.