Admiralteyskaia Church, Східно-православна церква у Воронежі, Росія

Адміралтейська церква, найстаріша збережена церква Воронежа, поєднує стилі численних перебудов: п'ятибанний корпус допетровської доби з низькою трилопатевою апсидою заввишки 13,1 м, прямокутну трапезну та триярусну дзвіницю заввишки 21,4 м у класицистичному стилі. Блідо-жовта дзвіниця має два відкриті арочні яруси з дзвонами, здвоєні колони й темний ребристий купол зі струнким шпилем і золотим хрестом.

Дерев'яна церква з тим самим посвяченням існувала тут до 1594 року; грамота царя Федора Івановича від 5 серпня 1594 року згадує ікони, дзвони та богослужбові книги, надіслані з Москви для неї. Близько 1600 року Борис Годунов заснував поруч монастир під керівництвом ігумена Кирила. Після пожежі монастиря 29 червня 1680 року ігумен Тит відбудував церкву в камені; офіційне освячення датоване 27 грудня 1694 року, хоча інші дослідники називають 1699 або час після 1703 року.

Церкву називають також Адміралтейською, бо тут відправляли подячні молебні після будівництва перших російських військових кораблів у Воронежі. Петро I молився тут неодноразово і, за місцевим переказом, іноді приєднувався до хору. Престольне свято — Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня.

Церква стоїть на березі річки Воронеж, на місці старої корабельні, яку колись ділила на ліву й праву частини. Дзвіниця заввишки 21,4 м, нава — 13,1 м, тож, наближаючись вулицями, орієнтуйтеся на дзвіницю. Стінопис усередині заштукатурено, тому в храмі видно побілені поверхні, а не фрески.

Церква зберігала речі, пов'язані з участю Воронежа у війні 1812 року проти Франції: медалі, надані його мешканцям, і шаблю віцеадмірала Олексія Сенявіна, командира азовської флотилії. Від 1844 року там виставляли також прапори воронезьких гренадерського та єгерського полків.