Menri Monastery, Тибетський буддійський монастир у Китаї

Монастир Менрі — це бонський монастир, збудований на крутому схилі на висоті 4700 метрів у Топг'єлі, Цанг. Його білі будівлі з червоними горизонтальними смугами та золотими дахами ярусами піднімаються схилом, а на лівому краї височіє шпиль із золотим вістрям. 1959 року він мав чотири колегії — Лінгмей, Лінгто, Лінгкей і Лінгзур — з дванадцятьма відділеннями та 400–500 ченцями.

Менрі був заснований у 1405 році Н'ямме Шерабом Г'єлценом (1356–1416) з Г'яронґу на схилі гори Шарі Пхова в Топг'єлі, Цанґ, у лінії Бру та традиції Єру Венсака. Попередній Менрі, заснований у 1072 році як монастир Єру Венсака, був зруйнований повінню 1386 року. До 1966 року монастир мав 32 настоятелів; у 1967 році його відновили в Доланджі, Хімачал-Прадеш, Лунток Тенпай Німа та Лопен Тензін Намдак.

Назва Менрі означає «гора ліків» — за лікарськими рослинами й джерелами на схилі. Щомісяця в залі Чжубукхан відбуваються молитовні збори до бога-охоронця, свято Дванадцяти Чжуба, а річний календар додає збори тривалістю 29 і 15 днів. Кхенчен, настоятель, визнається духовним лідером бон.

Комплекс розташований на крутому схилі гори, що вимагає впевненої ходи під час дослідження різних ділянок і пересування сходами між колегіями. Під час відвідування слід враховувати висоту 3800 метрів, оскільки фізична акліматизація допомагає комфортно пересуватися.

Назва монастиря Менрі (sman ri) означає «гора ліків» і походить від лікарських рослин та цілющих джерел на горі, де його збудували. Перша обитель, Єру Венсака, заснована 1072 року і зруйнована повінню 1386 року; теперішній монастир датується 1405 роком. 1967 року його відновили в Доланджі в Гімачал-Прадеш, Індія, Лунток Тенпай Німа та Лопон Тензін Намдак.