Nechung, Буддійський монастир в районі Дойлунгдечен, Китай.

Нечунг це буддійський монастир у районі Дойлунгдечен з кількома залами, дворами та центральним святилищем, присвяченим божеству-охоронцю Пехару Г'ялпо. Будівлі демонструють традиційну тибетську архітектуру з прикрашеними декораціями та розписаними стінами по всьому комплексу.

Нечунг отримав назву від тибетського «мале місце», що вказує на розташування приблизно за кілометр нижче монастиря Дрепунг. Місце стало резиденцією Пехара, божества-покровителя школи Гелуг, після того як п'ятий Далай-лама (прав. 1642–1682) перемістив його із Сам'є через Це Гуґтанг. Далай-лама заснував тут інститут Державного оракула, медіум якого залишався до 1959 року, коли він утік із Далай-ламою до Дхарамсали. Монастир був майже повністю зруйнований під час Культурної революції і згодом відновлений.

Назва Нечунг означає «мале місце», від тибетських ne (місце) і chung (малий). Оракул — це монах школи ньїнґма, обраний за свою сприйнятливість до вселення Пехара, який говорить через нього, часто без відома самого медіума. П'ятий Далай-лама першим інституціоналізував Державного оракула.

Нечунг розташований приблизно за 1 км від монастиря Дрепунг, це близько 10 хвилин ходьби вниз схилом. Велика зала зборів і каплиця захисного божества належать до будівель, згаданих у тибетських джерелах, а дерево, біля якого нібито зник Пехар, збережене в північно-західному куті каплиці Пехара. Місце й далі діє як святиня: відвідувачі тримаються мощеної брами подвір'я й у молитовних залах дотримуються правил храму.

Назва храму тибетською означає «мале місце» — вказівка на його становище невеликого осередку, підпорядкованого монастирю Дрепунг. Стінописи, виконані в середині XVII століття, зображують Пехара, його еманації та їхні почту, а також сцени покарання в пеклі за минулі діяння; у них поєднано китайські, індійські, непальські та кашмірські елементи.