Tagokura Dam, гідроелектростанція в префектурі Фукусіма, Японія

Гребля Таґокура — це гравітаційна бетонна гребля заввишки 145,0 м на річці Тадамі в повіті Мінаміайдзу (префектура Фукусіма). Її пласка стіна, розділена двома вертикальними будівельними швами, тягнеться 462 м між берегами; по гребеню проходить настил із металевим поручнем, де мала синя затворна споруда стоїть поруч із вищою бетонною колоною. Уздовж нижньої правої частини стіни тягнеться металевий міст. Гребля утримує озеро Таґокура об'ємом 494 000 000 кубометрів.

Греблю Таґокура збудувала компанія Electric Power Development Company (J-Power) на річці Тадамі; роботи почалися 1953 року, а греблю завершили 1959 року. Водосховище затопило селище Таґокура з 50 домогосподарствами та 290 жителями, а переговори про компенсацію тривали вісім років і завершилися в липні 1956 року. Проєкт коштував близько 34,8 млрд єн і охопив приблизно 3 млн людино-днів; під час будівництва загинули 43 робітники, і щороку на Обон проводять поминальну церемонію.

Озеро Таґокура, водосховище греблі, 2005 року включили до списку «100 гребельних озер» Японії за поданням містечка Тадамі. Озеро відоме риболовлею на гольця, іноді трапляються екземпляри понад 60 см; з 1 жовтня до 31 березня риболовля заборонена, а в дозволений період потрібна платна ліцензія. Озером ходять прогулянкові катери, а відвідувачі приїздять заради весняно-літньої зелені та осінніх барв.

Гребля Таґокура стоїть на річці Тадамі в повіті Мінаміайдзу (префектура Фукусіма); до неї їдуть дорогою з Айдзу-Каваґуті, а долиною проходить лінія Тадамі. Гребінь греблі відкритий для пішоходів і виходить на меншу греблю Тадамі одразу нижче за течією. Електростанція Таґокура закрита для відвідувачів, але виставкова зала Денпацу Тадамі біля національної дороги 252 поблизу греблі Тадамі пояснює гідроенергетику й показує фотографії будівництва Таґокури.

Гребля входить до «трьох великих гребель OTM» разом з Окутадамі та Міборо — за ініціалами трьох станцій J-Power. За об'ємом бетону серед гравітаційних гребель вона друга в Японії після Міяґасе, а використаний цемент, складений у мішках, сягнув би приблизно 311 висот гори Фудзі.