Пічу-Пічу, Стратовулкан в регіоні Арекіпа, Перу.

Пічу-Пічу це згаслий вулкан у регіоні Арекіпа з кількома вершинами, найвища досягає 5 664 метри. Гора простягається на кілька кілометрів і демонструє шарувату структуру, типову для стратовулканів.

Інки проклали стежку на Пічу-Пічу і приносили там жертви капакоча, вважаючи гору оселею божества. Між 1960 і 1996 роками під платформою поблизу вершини знайшли три мумії — двох дівчаток і хлопчика. На Коронадо, найвищій вершині, збереглася церемоніальна платформа, і горі досі приносять дари.

Назва, ймовірно, походить від кечуа pikchu, «вершина», подвоєного через сім вершин; давніша назва — Тунупа. Гора вважалася місцем перебування божества, і їй досі приносять дари. Кечуамовні громади продовжують цю практику сьогодні.

Сходження зазвичай здійснюють між квітнем і листопадом, коли сніг, що вкриває гору під час літнього мусону, здебільшого вже зникає. Найдоступніша вершина сягає 5515 м; з неї видно національний заповідник Салінас-і-Аґуада-Бланка та місто Арекіпа. Верхні схили дуже стрімкі й важкодоступні зі сходу та заходу; найкраще первісну форму вулкана збережено на північно-східному боці. Частина гори лежить у природному заповіднику, її також використовують для гірського велосипеда.

Зсувний уступ на західному схилі вище 4200 метрів живив п'ять язиків зсуву, які пройшли 28 кілометрів до улоговини Арекіпи, поховавши давніші ігнімбрити. Зсув був настільки потужним, що розплавив породу в псевдотахіліт, датований 2,42 млн років; він перегородив річку Андамайо, утворивши озеро біля Чіґуати, яке згодом зникло.