Iglesia grande de Andacollo, Церковна будівля в Андакойо, Чилі

Iglesia grande de Andacollo, також відома як Basílica Nuestra Señora del Rosario, це неовізантійська церква, спроєктована італійським архітектором Еусебіо Келлі та збудована з 1873 по 1893 рік. Червоний двовежовий фасад має п’ять входів, а вежі сягають 53 метрів. Хрестоподібний п’ятинавний інтер’єр підтримують 36 колон, а над середхрестям височить купол заввишки 45 метрів; стіни з саману зовні вкриті оцинкованими залізними листами, а зсередини — очеретом з Гуаякіля.

Парафіяльний храм 1660 року став затісним для зростаючого культу, тож єпископ Хосе Мануель Оррего Пісарро 1869 року вирішив звести більшу церкву на ділянці братства Nuestra Señora del Rosario. Роботи тривали з 1873 до 1893 року, саман місцеві мешканці виготовляли самі, а затримки спричиняло складне доправлення матеріалів до гірничого містечка. На освяченні були присутні 8000 вірян, а 1998 року Іван Павло II надав церкві титул малої базиліки.

Тут шанують образ Розарійної Богородиці, вирізьблений у Лімі й привезений до Андакойо на початку 1676 року після втрати первісного образу; на Різдво 1901 року його канонічно коронували з дозволу папи Лева XIII. Танці на честь Богородиці почалися приблизно через п'ять років після першої каплиці 1580 року. Фієста Чіка припадає на першу неділю жовтня, а Фієста Гранде — на 24, 25 і 26 грудня.

Перед церквою є майдан, який під час грудневого свята може вмістити до 10 000 відвідувачів. Головний вівтар походить із Парижа, а інтер'єр освітлюють великі вітражі та купол над середхрестям. Найбільше людей буває 24, 25 і 26 грудня на Fiesta Grande та першої неділі жовтня на Fiesta Chica.

Дві 53-метрові вежі здіймаються чотирма звуженими ярусами; стіни з саману зовні обшиті оцинкованим залізом, а зсередини — очеретом з Гуаякіля. Саман виготовляли місцеві жителі, а затримки спричиняло перевезення матеріалів до гірського містечка. Головний вівтар походить з Парижа.