Santos Immigrant Hostel, Хостел у Віла-Нова, Сантос, Бразилія

Колишня Hospedaria de Imigrantes de Santos — порожня будівля 1912 року, вписана в прямокутник 110 x 87 м і утворена двома крилами навколо внутрішнього двору. Еклектичний фасад поєднує неоколоніальні риси з класичними елементами в центральному карнизі та фронтоні з волютами над головним входом; вежі стоять на головному фасаді та на скошеному розі. Крила з'єднані на першому поверсі з висотою 6,20 м і на верхньому поверсі з висотою 7 м широкою верандою на стовпах.

Будівля датована 1912 роком і походить від проєкту архітектора Ніколау Спаньоло, який не був цілком дотриманий. Вона мала приймати іммігрантів, що прибували до порту Сантоса, але міграційний потік уже зменшився, і прибулих одразу везли до Сан-Паулу на карантин, тож як гуртожиток вона ніколи не використовувалася. Згодом там зберігали кукурудзу, каву й банани, працювали судноремонтні фірми, а 1998 року будівлю внесли до переліку спадщини.

Будівля ніколи не приймала іммігрантів: у 1912 році міграційний потік зменшився, і прибулих відправляли до Сан-Паулу на карантин. Назва залишилася лише на папері. Згодом тут зберігали кукурудзу, каву й банани та працювали судноремонтні фірми; з 1998 року це пам'ятка, що стоїть порожньою і вважається символом занедбання.

Будівля порожня й обгороджена, тому її оглядають з вулиці, а не заходять усередину; два крила й центральний двір найкраще читаються з боку Руа Сілва Жардін. Ділянка лежить поблизу портового району Сантоса, а ґрунт забруднений пальним маслом, що завадило реставрації.

Будівля походить від проєкту архітектора Ніколау Спаньоло, який не був цілком дотриманий. Іммігранти мали входити з боку причалу через залізну браму, яку перетинала залізнична лінія; вагони мали привозити пасажирів із порту. Цей вхід ніколи не використовувався за призначенням.