Port of Walvis Bay, Комерційний порт у Волфіш-Бей, Намібія

Порт Волфіш-Бей складається з Саут-Порту, рибальського порту та Норт-Порту, що будувався станом на січень 2019 року. Судна заходять фарватером завдовжки 6,2 км, завширшки 134 м і завглибшки 12,8 м. Контейнерний термінал, завершений у серпні 2019 року, має потужність 1,065 млн TEU і вміщує 3875 контейнерів одночасно.

Волвіс-Бей був південноафриканським анклавом до передачі Намібії у 1994 році, після чого порт пережив бум. Між 2006 і 2009 роками Ботсвана, Замбія та Зімбабве підписали з Намібією угоди про сухі порти для зберігання й розподілу їхніх імпортних та експортних товарів; Ботсвана відкрила свій у 2015 році, Зімбабве — у 2019-му. З травня 2014 року порт розширювали новими причалами й новим контейнерним терміналом, завершеним у серпні 2019 року за 4,5 мільярда намібійських доларів.

1994 року Волфіш-Бей перейшов від Південно-Африканської Республіки до Намібії, і відтоді зростання порту приваблює вантажі з країн без виходу до моря — Ботсвани, Замбії та Зімбабве. Ботсвана відкрила тут сухий порт 2015 року, а Зімбабве — 2019-го, для зберігання й розподілу їхніх імпортних та експортних товарів. До малого круїзного терміналу заходило судно St. Helena на маршруті до островів Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья.

Порт — це діючий вантажний і рибальський об'єкт, а не туристична пам'ятка, тож доступ до причалів обмежений. Судна доходять до причалів фарватером завдовжки 6,2 км, завширшки 134 м і завглибшки 12,8 м. Він охоплює South Port, рибальський порт і North Port, що будується, а також невеликий спортивний порт і круїзний термінал, де швартувався St. Helena.

Буксир Omanda затонув у гавані близько 23:00 за місцевим часом 13 січня 2015 року; о 19:40 того вечора капітан уже повідомив про надходження великої кількості води в машинне відділення. Причину так і не встановили. У порту також є маяк на Пелікан-Пойнт, верфі та плавучі доки, а також вільна портова зона.