Marrangaroo railway viaduct, Залізничний віадук у Літгоу, Новий Південний Уельс, Австралія.

Залізничний віадук Маррангару — це міст із восьми пісковикових арок, що перекинутий через струмок Маррангару і є частиною головної західної залізничної лінії. Споруда й далі обслуговує активний залізничний рух і з'єднує Сідней з напрямками в регіоні.

Початковий одноколійний віадук із вісьмома 9-метровими пісковиковими арками, заповненими бутовим каменем, спроєктував головний інженер Джон Віттон, а звів каменяр із Літгоу Джордж Макгарві Дональд із залученням праці засуджених; його відкрито разом із ділянкою до Воллераванга 1 березня 1870 року. Через подвоєння колії 1923 року звели замість нього цегляно-кам'яний віадук із чотирма прогонами по 15 метрів. 2 квітня 1999 року споруду внесено до реєстру спадщини Нового Південного Уельсу.

Віадук демонструє, як вікторіанські інженери обробляли камінь і зводили споруди в колоніальній Австралії. Вибір місцевих матеріалів і методи будівництва, орієнтовані на ручну працю, показують, як будівельники пристосовувалися до того, що могла дати місцевість.

Віадук розташований приблизно за 163 км (101 миля) від станції Central на одноколійній головній західній лінії. Оригінальний пісковиковий віадук 1870 року було замінено 1923 року цегляно-кам'яною спорудою з чотирма прогонами по 15 метрів. Внесені до реєстру кам'яні арки видно поруч з діючою лінією.

Віадук звели, поєднавши битий камінь і місцевий пісковик, що показує, як будівельники використовували місцеві джерела. Такий підхід до повторного використання матеріалів був типовим для будівництва у віддалених регіонах Австралії.