Cristo Obrero y Nuestra Señora de Lourdes, Estación Atlántida, Церковна будівля в Естасьйон-Атлантіда, Уругвай.

Cristo Obrero y Nuestra Señora de Lourdes це єдина прямокутна нава розміром 16 на 30 метрів, повністю зведена з відкритої цегли та сталевої арматури, з 7-метровими конодіальними бічними стінами, що піднімаються хвилястими кривими й тримають покрівлю з підсилених керамічних гауссових склепінь. Праворуч від фасаду стоїть циліндрична ажурна цегляна дзвіниця діаметром близько 3 метрів, а ліворуч на подвір'ї трикутний призматичний вхід веде вниз до підземного баптистерію, освітленого центральним окулусом.

Інженер Еладіо Дієсте спроєктував і побудував цю церкву між 1958 та 1960 роками, використовуючи інноваційні техніки з основними матеріалами, доступними на той час. Робота отримала визнання Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2021 році за внесок у модерну архітектуру Латинської Америки.

Церкву збудували для осілого робітничо-селянського люду Естасьйон-Атлантіди, а не для сезонного курорту; Діесте описав це селище як громаду робітників і селян, що постачають курорту салат, мулярів і служниць. Назва поєднує Христа-Трудівника з Богоматір'ю з Лурда, а 1998 року в іспанському Торрехон-де-Ардосі відкрили масштабну копію церкви.

Церква розташована на 164-му кілометрі траси Ruta 11 в Естасьйон-Атлантиді. Дзвіниця піднімається приблизно за 8 метрів від однієї з бічних стін, трохи позаду фасаду, а до підземного баптистерію ведуть трикутні призматичні двері ліворуч від парадного майданчика, освітлені центральним окулусом. Нава має 16 на 30 метрів, тож варто залишити час, щоб пройти її всю.

Інженер застосував технологію підсиленої кераміки в цегляній конструкції, що дозволило створити вигнуті форми, які зазвичай важко досягти з такими основними матеріалами. Цей метод був незвичайним на той час і зробив будівлю піонером у використанні цього підходу в регіоні.