Палац академій, Неокласичний палац у центрі Брюсселя, Бельгія

Палац академій — неокласична будівля на вулиці Дюкаль у Брюсселі, зведена у 1823–1828 роках Шарлем Вандер Стратеном і Тільманом-Франсуа Сюїсом. Сірий кам'яний фасад має рустований нижній поверх з арковими вікнами, верхній поверх із високими прямокутними вікнами між іонічними пілястрами та карниз з модульйонами під атиком. Бічні ризаліти прикрашають рельєфи 1879 року: «Мистецтва» Антуана Ван Расбурга, «Науки» Г. Стерккса, «Література» Германа і «Медицина» Огюста Бракевельта. Балюстрада з вазами та чорно-золоті ворота оточують сад.

Будівлю зведено у 1823 році архітекторами Шарлем Вандер Стратеном і Тільманом-Франсуа Сюїсом як резиденцію для принца Віллема II Оранського. Після Бельгійської революції 1830 року вона слугувала військовими казармами, перш ніж стати академічною установою пізніше у XIX столітті.

У палаці розміщуються дві королівські академії: одна присвячена наукам і мистецтвам, інша — французькій мові та літературі. Під час публічних заходів будівля відкриває двері для ширшої аудиторії, а Мармурова зала вважається однією з найкращих приймальних зал міста.

Палац стоїть на вулиці Дюкаль, 1, між вулицею Ламбермон і площею Трону, одразу на схід від площі Палаців і поруч із Брюссельським парком. Сад, обнесений балюстрадою, з входом між двома алегоричними левами Фелікса Буре, прикрашають статуї Адольфа Кетле, Жана Серве Стаса і Жуля Дестре. Оскільки будівлю займають п'ять академій, без домовленості можна оглянути саме сад.

Палац звели у 1823–1828 роках для принца Віллема Оранського, який жив у ньому з дружиною Анною Павлівною лише два роки, поки Бельгійська революція 1830 року не змусила їх утекти до Нідерландів. Держава наклала на будівлю секвестр, а 1842 року меблі вивезли до палацу Сустдейк.