Hôtel Empain, Неокласичний міський будинок у Брюсселі, Бельгія

Отель Емпен — неокласичний особняк на розі вулиць Зіннер і Дюкаль, навпроти Брюссельського парку. Збудований 1780 року Барнабе Гімаром, він має тиньковані, пофарбовані в білий колір фасади на три рівні, кам'яний пояс між першим і другим поверхами та нижчий верхній рівень. Фасад з боку вулиці Дюкаль симетричний у п'ять віконних осей, із центральним балконом на другому поверсі та люкарною з одним вікном над карнизом.

Готель Емпен зведено 1780 року архітектором Барнабе Гімаром на ділянці, купленій того ж року Луї Монтуайє, у складі неокласичної забудови навколо Брюссельського парку з 1776 року. 1783 року він належав барону де Тьєжу, згодом родинам Мерсі д'Аржанто, Егген, Ван Волксем-Марішаль і Круа, а 1907 року перейшов до родини Емпен, що дала йому назву. Архітектор Октав Флано перебудував інтер'єр; 1909 року витрати сягнули пів мільйона франків. Від 1988 року тут міститься фламандський клуб De Warande.

Будівля названа на честь родини Емпен, яка володіла нею з 1907 року і збагатила інтер'єр мармуром, столярними роботами, настінними розписами, вітражами та дзеркалами. Від 1988 року тут міститься фламандський клуб De Warande; ця назва є нідерландським найменням Брюссельського парку, мисливського угіддя герцогів Брабантських у Середньовіччі.

Будинок стоїть на розі вулиць Зіннер і Дюкаль, навпроти Брюссельського парку, за кількасот метрів від резиденції прем'єр-міністра. Це приватний клуб, тож оглядають фасади: бік вулиці Зіннер стриманіший, із замурованими вікнами, а бік Дюкаль має балкон і люкарну.

Внутрішні роботи 1907 року очолив архітектор Октав Флано; до 1909 року вони коштували пів мільйона франків. Серед них — сходова клітка з білого жилкуватого каррарського мармуру, каміни у стилі Людовика XIV з фіолетової брекчії та різьблені двері на першому й другому поверхах. Садові фасади виконані з евільського каменю у стилі французького боз-ар.