Gründjitobel Viaduct, залізничний міст у Лангвісі, Швейцарія

Віадук Грюнджитобель — це залізобетонний залізничний міст у Лангвісі, який перекинутий через глибоку еродовану ущелину з однією великою аркою довжиною близько 86 метрів. Споруда має довжину приблизно 145 метрів і височить на 46 метрів над дном долини, дозволяючи поїздам проходити без численних опор під нею.

Приватна залізниця Кур–Ароза, споруджена між 1912 і 1914 роками, вимагала 18 тунелів і 40 мостів у складному рельєфі Шанфігг. У Грюндітобель інженери замінили проєкт із кількома опорами на єдину арку із залізобетону, щоб потік не підмивав опори. Риштування Ріхарда Корая з Тріна зводили з 10 липня до 26 серпня 1913 року, головну арку забетонували 15 вересня 1913 року, а споруду завершили 1 липня 1914 року.

Ущелина під віадуком — це морена з гравію, прорізана ерозією, піщані утворення якої місцеві називають «Штайманнлі». Лінія, яку він несе, сполучає Кур з Арозою, курортним і відпочинковим місцем, тож пасажири перетинають Ґрюндїтобель метровим поїздом. Нині споруда належить Ретійській залізниці, яка її експлуатує.

Віадук розташований між Пайстом і Лангвісом, біля місця Маттен-Грюнді, на метровій лінії Кур–Ароза; потяги проходять ним за секунди, тож при наближенні варто стежити за аркою. Ущелина під ним прорізана в гравійній морені й показує піщані ерозійні форми, які називають «Штайманлі». Стежки довкола дозволяють з боку долини поглянути вгору на арку прогоном 85 метрів.

Риштування головної арки виготовив Ріхард Корай з Тріна; його вже використовували під час будівництва мосту Галленбрюкке поблизу Берна. Його звели між 10 липня і 26 серпня 1913 року, арку забетонували до 15 вересня, а весь віадук завершили 1 липня 1914 року.