Lushan Quaternary Glaciation National Geopark, геопарк у Цзянсі, Китай

Лушань різко здіймається над рівниною середньої течії Янцзи, одразу на північ від озера Поян; найвища вершина, Ханьян Фен, сягає 1474 м. Глибокі долини, скельні стіни, потоки, водоспади й ліси займають об'єкт ЮНЕСКО площею 30 200 га, оточений буферною зоною на 50 000 га. Понад два тисячоліття тут зводили буддійські храми, даоські комплекси, конфуціанські академії, павільйони, мости й вілли.

У 1920–1930-х роках геолог Лі Сигуан (J. S. Lee) потрактував долини й відклади Лушаню як сліди повторних плейстоценових зледенінь і побудував льодовикову послідовність, що вплинула на китайську четвертинну геологію XX століття. Пізніші геоморфологічні та седиментологічні дослідження віднесли багато цих відкладів до алювіальних конусів, селевих потоків і вивітрювання, тож зледеніння досі дискусійне. 2004 року Лушань увійшов до Global Geoparks Network.

Назва Лушань з'являється в танській поезії: пов'язаний із цим краєм поет Тао Юаньмін (365–427) вважається засновником китайської пейзажної та сільської поезії. Вірш Бо Цзюйї про квіти гори досі вивчають, а туман, потоки й водоспади масиву стали усталеними мотивами китайського живопису. На оглядових майданчиках видно висічені в скелі написи.

До місця ведуть кілька входів, а найзручніше тут у місяці з м'якою температурою, тоді як на високих схилах узимку буває досить холодно. Міцне взуття та багатошаровий одяг обов'язкові, бо погода й температура швидко змінюються під час підйому.

Геолог Лі Сигуан (J. S. Lee) у 1920–1930-х роках досліджував долини й осадові відклади Лушаню та тлумачив їх як сліди повторних плейстоценових зледенінь, створивши льодовикову послідовність, що вплинула на китайську четвертинну геологію XX століття. Пізніші геоморфологічні й седиментологічні праці віднесли багато цих відкладів до алювіальних конусів, селевих потоків і вивітрювання, а не до льоду, тож льодовикове трактування досі дискусійне.