Huthpark, Громадський парк у Зекбаху, Франкфурт, Німеччина

Гутпарк — це публічний парк площею 18,2 гектара, закладений у 1910–1913 роках на схилі Бергер-Рюккен у Зекбаху за проєктами директора садів Карла Гайке та садового архітектора Бернгарда Розенталя. Існуючий рельєф збережено, тож луки, групи дерев і звивисті стежки йдуть за схилом, а Пропст-Гебельс-Вег перетинає парк. На цій дорозі стоїть кругла альтанка 1929/30 років за проєктом Ойгена Карла Кауфмана, Герберта Бема й Ойгена Бланка; її засклена ротонда нині слугує кав'ярнею.

Гутпарк розбили в 1910–1913 роках за проєктами директора садів Франкфурта Карла Гайке та садового архітектора Бернгарда Розенталя, а з 1912 року завершували під керівництвом Макса Бромме. Це був перший із двох запланованих народних парків для Зекбаха, приєднаного до Франкфурта 1900 року; другий, Лорпарк на Лорберзі, постав лише після Першої світової війни. Наявний рельєф зберегли, а планування наслідувало Гюнтерсбурзький парк.

Назва Huthpark походить від старої польової назви «Auf dem Huth», що позначала сільськогосподарські угіддя Зекбаха до створення парку. 1912 року двоє мешканців зекбаської колонії Гаймґартен, яку через велику частку науковців називали Tintenfass або Kanapee, попросили депутата міської ради дозволити два тенісні корти; місто збудувало їх власним коштом, садова хатина слугувала роздягальнею та клубним будинком, і того ж року засновано тенісний клуб Heimgarten. У 1920–1930-х роках пастухи гнали через парк отари овець, щоб тримати траву низькою.

Парк лежить між центром Зекбаха та Фрідбергер-Ландштрасе; Пропст-Ґебельс-Веґ перетинає його й сполучає район Атцельберґ зі старим центром навколо Вільгельмсгеер-Штрасе. Павільйон 1929 року за проєктом Ойґена Карла Кауфманна, засклений під час реставрації 2009–2012 років, вміщує кафе на 45 місць усередині, літню терасу та громадські туалети на нижньому поверсі. Неподалік зупинка автобуса Eschweger Straße (лінії 38 і 43).

Парк демонструє риси планування садів початку 20 століття, які помітні в тому, як ретельно розташовані стежки та зелені зони під час прогулянки. Ці історичні елементи дизайну залишаються помітними в повсякденному вигляді парку, хоча спосіб його використання людьми змінився з часом.