Domäne Calenberg, Пам'ятка з сільськогосподарськими будівлями в Шуленбурзі, Німеччина

Домене Калленберг — колишній державний маєток на Гауптштрассе 1 у Шуленбурзі, що складається з барокових фахверкових господарських будівель і головного будинку з червоної цегли, прибудованого за прусських часів. Головний будинок стоїть за білою стіною з кам'яною арковою брамою та високими вузькими вікнами; уздовж вулиці тягнеться чорний металевий паркан.

Перші господарські будівлі звели близько 1660 року як економічний двір для замку Калленберг, що за кілька сотень метрів, від якого вельфське князівство Калленберг отримало свою назву. Після анексії королівства Ганновер Пруссією 1866 року маєток перейшов у прусську державну власність, а головний будинок з червоної цегли добудували як резиденцію управителя. За угодою про експропріацію князів після 1920 року маєток повернувся до родини Вельфів, яка перейменувала його на Hausgut Calenberg. З 1866 до 1956 року ним керувала родина фон Бандель на умовах спадкової оренди.

Назва Calenberg походить від замку Калленберг за кілька сотень метрів звідси, що дав ім'я Вельфському князівству Калленберг. З 1866 до 1956 року маєтком на засадах спадкової оренди (Erbpacht) господарювала родина фон Бандель; першим орендарем був прусський амтсрат Юліус фон Бандель (1847–1899), далі його син Ганс. Юліус і Ганс поховані з родичами на новому цвинтарі в Айнзені.

Маєток розташований на Hauptstraße 1 у Шуленбурзі, безпосередньо на Leine-Heide-Radweg, Regionsring і Welfenweg між ратушею Паттензена та замком Марієнбург. Двір займає близько чотирьох гектарів, тож варто закласти час на перехід між будівлями. Найпомітніший орієнтир з вулиці — брама ліворуч у білому головному будинку.

З 1866 по 1956 роки маєтком на правах спадкової оренди господарювала родина фон Бандель; першим орендарем був прусський амтсрат Юліус фон Бандель (1847–1899), а згодом його син Ганс (1882–1963). Єдиний син Ганса, ротмістр Геннінг фон Бандель, загинув 1944 року в Другій світовій війні. Юліус і Ганс фон Бандель поховані разом із родичами на новому цвинтарі в Айзені.