Viaduc de Longeray, Залізничний міст у Леазі та Кларафон-Арсіні, Франція

Віадук Лонжере це залізобетонний залізничний міст через Рону при виході зі станції Лонжере-Леа. Пласке прогонове строєння несе колію та контактну мережу на струнких опорах, що звужуються догори, між якими перекинуто параболічні арки; три середні прогони повторюють отвори 48, 58 і 69 м залізного моста 1880 року. На сході прогонове строєння з'єднується зі старим мурованим віадуком із п'ятьма арками по 15 м, а на заході з бетонним віадуком із трьома арками по 15 м.

Перший віадук, знаний як Віадук-дю-Кредо, звели тут у 1875-1880 роках за проєктом інженерів Моріса й Рюеля для компанії Joret et Compagnie: чотири залізні ґратчасті прогони на трьох мурованих опорах. 19 червня 1940 року французький саперний підрозділ підірвав одну з двох середніх опор, щоб затримати німецький наступ, і прогонова будова завалилася. SNCF відбудувала міст у залізобетоні з 1941 року, а потяги пішли ним знову 1943 року.

Споруда названа на честь присілка Лонжере в комуні Лea, де лінія з Бельгарда до Аннемаса відгалужується від осі Ліон–Женева. Вона перетинає Рону в ущелині Дефіле-де-л'Еклюз, де річка прорізає Юру. Нею курсують потяги TER Рона-Альпи між Бельгард-сюр-Вальзерін і Евіан-ле-Бен, а у вихідні — TGV Париж-Гар-де-Ліон – Евіан-ле-Бен.

Віадук перетинає Рону в ущелині Дефіле-де-л'Еклюз між Леа (Ен) і Кларафон-Арсін (Верхня Савойя), приблизно за 20 км на південний захід від Женеви. Він несе одноколійну лінію від Лонжере-Леа до Аннмаса й Евіан-ле-Бена, якою ходять потяги TER Рона-Альпи, а у вихідні — TGV між Париж-Гар-де-Ліон і Евіан-ле-Беном. Споруду оглядають ззовні; настил не відкритий для пішоходів.

Параболічну арку над Роною бетонували на дерев'яному риштуванні з двох серпоподібних половин: їх спершу встановлювали майже вертикально біля основи опор, а потім опускали до середини арки. За джерелами, цей метод тут, імовірно, застосували вперше, і згодом він викликав жваві обговорення.