Shrine of Bahá'u'lláh, усипальниця в Бахджі поблизу Акко, Ізраїль

Усипальниця Бахаулли — це кам'яний будинок поруч із маєтком Бахджі в Бахджі, на північ від Акко. Інтер'єр організовано навколо центрального саду, який Гулам-Алі-Наджжар накрив скляним дахом; ним проходять доріжки, вкриті килимами, а з боків відкриваються молитовні та медитаційні кімнати. Поховальна камера розташована в північно-західному куті, до неї не заходять; внутрішній двір перед нею має позолочену люстру, мармурову підлогу та дубові двері з розетами із сусального золота.

Бахаулла помер у маєтку Бахджі 29 травня 1892 року і того ж вечора був похований у сусідньому будинку, що належав його зятеві; цей будинок став усипальницею. Після смерті Абдул-Баха у 1921 році Мірза Мухаммад Алі захопив ключі в січні 1922 року; британська мандатна влада повернула їх Шоґі Ефенді в лютому 1923 року. Шоґі Ефенді придбав навколишні землі та розпланував сади, а Всесвітній дім справедливості продовжив роботи після 1957 року. У липні 2008 року місце внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Бахаї називають усипальницю Равда-ї-Мубарака, «благословенною святинею», і звертаються до неї як до кібли під час щоденної обов'язкової молитви. Абдул-Баха зробив прощу до цього місця обов'язком для тих, хто має змогу, а офіційна проща залишається доступною лише бахаї за реєстрацією. Внутрішній двір перед поховальною камерою має позолочену люстру, мармурову підлогу та дубові двері з розетами із сусального золота.

Святиню адмініструє Всесвітній центр бахаї і відкрито безкоштовно для відвідувачів усіх віросповідань; офіційне паломництво бахаї є окремим і доступне лише зареєстрованим бахаї. Через суперечку щодо податкової перекласифікації сади були закриті для публіки з квітня 2023 року і знову відкрилися 19 жовтня 2025 року. До похоронної камери не входять: вкриті килимами доріжки ведуть до кімнати, звідки її видно.

Шоґі Ефенді планував мавзолей із 95 мармурових колон заввишки 6 м навколо кам'яного будинку, але проєкт залишався незбудованим на момент його смерті 1957 року. Скляний дах над центральним садом встановив Гулам-Алі-Наджжар після смерті Бахаулли 1892 року.