Mezad Tamar, Римська цитадель у Південному окрузі, Ізраїль

Мезад Тамар — квадратна римсько-візантійська фортеця розміром 36 на 36 метрів, з чотирма виступаючими кутовими вежами 6 на 6 метрів і стінами товщиною близько 1,25 метра. Єдині ворота розташовані посередині північно-західної стіни, а 37 приміщень розміром 4 на 4 метри виходять на відкрите центральне подвір'я. У центрі подвір'я є крита цистерна розміром 10 на 10 метрів і глибиною 3,8 метра, яку наповнювали дощовою водою з пласких дахів.

Набатейська кераміка в найнижчих шарах показує, що спершу це була набатейська станція на шляху з Моава та Йорданської долини через Мамшит до Беер-Шеви. Після 106 р. н. е. її зайняли римляни, а Авреліан відбудував її з 207 р. як частину пізньоримського лімесу. Наприкінці IV ст. тут стояла «палестинська когорта», а після перського завоювання 614 р. форт поспіхом відремонтували.

Арабська назва пам'ятки — Каср аль-Джахінія аль-Фука. Наприкінці IV століття тут стояв підрозділ, знаний як палестинська когорта; у V столітті регулярні війська стали сільською міліцією, а фортеця дістала адміністративні функції. Знайдено три скарби із 450 монетами, дрібні папіруси з написами та печатку із зображенням Зевса-Серапіса.

Пам'ятка розташована на вершині Маале-Тамар — давньої стежки, що спускається з хребта Хазера до Арави та півдня Мертвого моря. Воду брали з Ейн-Зафіт у Нахаль-Зафіт і з місцевих паводкових резервуарів, тож запас слід мати з собою. Єдині ворота були посередині північно-західної стіни.

Конструкція демонструє римські техніки, адаптовані до екстремальних пустельних умов, зі спеціальними методами будівництва, які оптимізували управління водою та теплом. Ці рішення були необхідні для підтримки гарнізону в цьому віддаленому та суворому середовищі.