Forte di Vigliena, фортеця 18 століття в Сан-Джованні-а-Тедуччо, Неаполь, Італія

Форте-ді-Вільєна — п'ятикутна фортеця з туфу, заввишки лише шість метрів, щоб уникнути морського обстрілу, з двома фронтальними сторонами до 35,9 метра кожна. Її оточує рів шириною дев'ять і глибиною п'ять метрів, а вхід був через трикутний равелін з бруствером і вартовою бійницею. Усередині були колодязь і каземати для трапезної, збройної майстерні та складу інструментів.

Фортецю було збудовано у 18 столітті як оборонну споруду для захисту Неаполітанської затоки від нападів з моря. Під час політичних заворушень 1799 року вона стала місцем руйнівного вибуху, який змінив її роль.

Назва фортеці походить від Хуана Мануеля Фернандеса Пачеко, маркіза де Вільєна, віце-короля, який звелів збудувати її 1702 року. За часів Королівства обох Сицилій курсанти військової академії Нунціателла вправлялися тут у артилерії. Александр Дюма в нарисі про неаполітанських Бурбонів описав вибух 1799 року; об'єкт досі не відкритий для відвідувачів.

Наразі фортеця закрита для відвідувачів і перебуває на реставрації. Ті, хто бажає її побачити, можуть дослідити околиці та оглянути споруду з сусідніх вулиць.

Криниця води на центральному дворі забезпечувала необхідні запаси, а майстерні дозволяли ремонтувати зброю та спорядження всередині фортеці. Ці практичні споруди показують, як об'єкт був розрахований на тривале перебування.