Palazzo dei Granili, палац у Неаполі, Італія

Палаццо дей Гранилі був громадською будівлею на віа Реджа ді Портічі, зведеною з 1779 року за проєктом Фердінандо Фуги як склад зерна та провізії. Він мав 560 метрів завдовжки й понад 30 метрів заввишки, 87 вікон на поверсі та довгі коридори. Темно-червоний фасад поділявся на чотири рівні (три поверхи над цоколем) з великими тосканськими пілястрами, а напис між двома мармуровими медальйонами вказував дату початку будівництва. Його розібрали 1953 року.

Споруда була зведена між 1779 і 1790 роками під керівництвом архітектора Фердінандо Фуги як зерносховище для Неаполя. Протягом наступних десятиліть вона неодноразово перепрофілювалася для виконання військових, промислових та медичних функцій, адаптуючись до мінливих потреб міста.

Назва будівлі походить від її первісної функції складу зерна (grani). Пізніші використання залишили сліди: тут розміщували артилерійські арсенали й канатну фабрику, а в 1836-1837 роках вона слугувала шпиталем для хворих на холеру. Анна Марія Ортезе описала останнє використання в Il mare non bagna Napoli: притулок для бездомних родин у частково зруйнованій будівлі.

Будівлі більше немає: її знесли 1953 року, і тепер на цьому місці портові об'єкти та внутрішня дорога, що з'єднує порт з автострадою. Оглянути нічого — можна лише визначити відтинок вулиці Віа Реджа ді Портічі, де палац стояв, поблизу морського фронту.

Будівлю знесли 1953 року, і від неї нічого не лишилося: територію нині займають портові споруди та внутрішня дорога, що з'єднує порт з автострадою. Останнє використання, описане Анною Марією Ортезе в Il mare non bagna Napoli, — прихисток для бездомних родин після бомбардувань 1943 року.