San Benedetto, Bergamo, Монастир у Бергамо, Італія

Сан-Бенедетто — закритий жіночий бенедиктинський монастир у нижній частині Бергамо, що складається з церкви, конвенту та клуатра. Фасад церкви розчленований чотирма пілястрами, з порталом на кам'яних одвірках і двобарвним біло-теракотовим оздобленням; усередині — центричний план з восьмикутною трибуною і куполом та відгородженим ґратами хором, де черниці слухають богослужіння.

Монастир постав у 1460 році внаслідок об'єднання двох бенедиктинських спільнот, Santa Maria Novella зі Стеццано та Santa Maria in Valmarina, спустошених голодом і чумою. Уже 1448 року існувала мала церква, 1451 року присвячена святому Бенедикту. П'єтро Ізабелло заклав перший камінь нової церкви 6 травня 1522 року; єпископ Вітторе Соранцо освятив її 11 вересня 1547 року. Скасований 1797 року за Цизальпінської республіки, монастир відновлено 10 травня 1827 року.

Це жіночий бенедиктинський монастир із затвором, а не чоловічий: черниці слухають богослужіння із закритого хору над арками, відокремленого від зібрання. Назва San Benedetto in Valmarina походить від об'єднання двох громад 1460 року. Образ Мадонни в малій церкві нібито плакав 1503 року, а 1504-го в обителі було 28 черниць.

Монастир є закритою жіночою спільнотою: церква та клуатр Сан-Бенедетто — це частини, куди може зайти відвідувач, тоді як клаузура черниць лишається закритою. Комплекс стоїть на розі вулиць Віа Сант'Алессандро і Віа Карло Ботта в нижньому місті, всередині Мураїне XV століття, неподалік від кварталу Борго Санто-Стефано.

Фасад церкви знову показує двобарвне оздоблення з білого та теракоти, відкрите під час реставрації 2011 року, коли через просочування води з боку віа Ботта обсипалися частини цегли й теракотового декору. Ті самі роботи під керівництвом архітектора Леонардо Анджеліні виявили фрески й розписи, які вважали втраченими.