Santa Lucia, Церковна будівля в Бергамо, Італія

Санта-Лучія — це вотивний храм миру в районі Конка д'Оро в Бергамо, кругла церква, до якої ведуть високі сходи. Циліндричний корпус облицьований тесаними блоками каменю з Кредаро та мармуром із Зандоббіо, а напівсферичний купол піднімається на 30 метрів над підлогою. Усередині глибока апсида зберігає велику мозаїку, завершену 1968 року, а вівтарний образ — «Різдво Христове» Франческо Капелли.

Бажання звести нову церкву виникло 1939 року поруч із протиповітряним укриттям, що згодом стало галереєю Конка д'Оро, але війна зупинила проєкт. Роботи відновили після 1943 року, коли мешканці під час конфлікту дали обітницю Богородиці, і з 1949 року зводили великий купол. Єпископ Адріано Бернареджі освятив церкву 25 квітня 1952 року на честь Непорочного Серця Марії.

Назва походить від святої Люції, якій була присвячена стара церква на via Santa Lucia, що її мешканці колись називали Santa Liza. Ту церкву звів 1397 року єпископ Чипріано дельї Алессандрі для монастиря Santa Lucia in Broseta. Сходи, що з'єднують верхнє й нижнє місто біля Порта Сан-Джакомо, досі звуться Scaletta di Santa Lucia.

Храм-обітниця стоїть на височині над зоною Конка-д'Оро, до нього ведуть широкі сходи; стара церква Санта-Лючія розташована нижче й сполучена з via delle Tre Armi біля porta San Giacomo сходами Scaletta di Santa Lucia. Обидві належать до північно-західного міського вікаріату.

Присвятний напис розмістив єпископ Адріано Бернареджі 25 квітня 1952 року, коли він присвятив будівлю Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії. Наступного року, 11 лютого, кардинал Анджело Марія Ронкаллі, згодом папа Іван XXIII, благословив завершений обітний храм.