Santuario di Santa Teresa di Gesù Bambino, Мала базиліка у Вероні, Італія.

Santuario di Santa Teresa di Gesù Bambino — неоготична церква в районі Борго Рома у Вероні, цегляний фасад якої увінчують п'ять пінаклів, а великий стрілчастий портал має трифору над входом. Однонавовий інтер'єр має вісім бічних каплиць і підвищений пресвітерій з напівкруглою апсидою; дзвіниця, завершена 1955 року, стоїть з південного боку.

Перший камінь заклали 29 липня 1901 року, а єпископ Бартоломео Бачільєрі освятив і відкрив церкву 15 січня 1905 року під титулом Святої Родини. Вона залишалася незавершеною, з голими стінами й грубою стелею, до 1922–1923 років, коли поширилося шанування Терези з Лізьє. Пій XI підніс її до малої базиліки 1938 року; 1967 року єпископ Джузеппе Карраро зробив її терезіанською базилікою-святинею.

У центрі каплиці стоїть масивна бронзова урна, яку підтримують чотири ангели; у ній зберігається воскова фігура святої Терези в момент смерті, одягнена в кармелітський габіт і вуаль, яку вона носила в Лізьє. У руках вона тримає троянди, нагадуючи про свою обіцянку: «Я змушу впасти дощ троянд». Релікварій зі срібної філіграні зберігає один з її хребців.

Санктуарій розташований у Борго-Рома на південній околиці Верони; вхід відкривається на широкий майданчик, обнесений кованою залізною огорожею на білих мармурових колонах. Посередині, серед трояндових клумб, стоїть пам'ятник святій Терезі з білого каррарського мармуру. Дзвіниця здіймається вздовж південного боку, поруч із монастирем із клуатром.

Будівля вміщує визначний орган Fratelli Ruffatti, встановлений у 1959 році, з близько 4 700 трубами, які звучать під час релігійних служб. Цей інструмент є рідкісним прикладом великомасштабного органобудування післявоєнного періоду в північній Італії.