Castello di Strozzavolpe, Середньовічний замок у Поджібонсі, Італія

Кастелло-ді-Строццавольпе стоїть на пагорбі біля Луко в комуні Поджібонсі. Мури 1240 року мають ґвельфські зубці й ідуть неправильним середньовічним контуром; рів, що збирав дощову воду, осушено у XIX столітті. Ступінчастий пандус і дерев'яний міст ведуть до вхідного порталу; всередині господарські будівлі з підвалами тягнуться вздовж мурів навколо центрального палацу.

Бенуччо да Салімбені збудував замок у першій половині XI століття на перехресті Кассії та Віа Франчіджена. Уперше згаданий 1154 року як Скоріавольпе, що належав Гвідо Гверрі II Гвіді. 1240 року центральний корпус оточили мури з гвельфськими зубцями; 1313 року його захопив Генріх VII, а наприкінці XIV століття, проданий Адімарі з Флоренції, він став резиденцією. 1479 року він витримав облогу під час взяття Поджібонсі герцогом Калабрійським.

Назва Strozzavolpe, «душитель лисиць», походить з легенди про лисицю, яку Боніфацій IV Тосканський наказав задушити після того, як вона втекла від його мисливців; чарівник передрік, що замок стоятиме стільки ж, скільки тіло звіра, яке забальзамували, наповнили розплавленим золотом і сховали у фундаменті під охороною трьох лицарів. Муляр, який наприкінці XX століття нібито знайшов скарб, був прогнаний їхніми привидами. Привид лисиці нібито блукає навколо замку в ночі повного місяця.

Замок є приватною власністю родини Банкі-Арканджелі, а відвідування колекції давньої зброї узгоджують на запит. Доступ пішки — алеєю кипарисів і східчастим пандусом, далі дерев'яним мостом до вхідного порталу. Споруда стоїть на пагорбі біля Луко в комуні Поджибонсі.

Алея кипарисів і сходистий пандус ведуть угору до замку, і лише потім дерев'яний міст перетинає прохід до вхідного порталу. Легенда про лисицю дала замку назву: Боніфаціо IV Тосканський наказав задушити звіра, а його забальзамоване тіло, наповнене розплавленим золотом, сховали у фундаменті під охороною трьох лицарів.