Santa Margherita Church, Церковна будівля в Сеттімо Міланезе, Італія.

Церква Санта-Марґеріта — цегляна будівля в неороманському стилі, відбудована у 1890–1891 роках за проєктом інженера Луїджі Бернасконі. Східний фасад розчленований чотирма пілястрами, з центральним порталом під мозаїчною люнетою та маленьким окулусом у сліпій розеті. Над середхрестям височіє восьмигранний ліхтар, а за трьома апсидами стоїть квадратна цегляна дзвіниця з конічним шпилем.

Каплиця в Сеттімо вперше згадується 1153 року, а згодом у XIII столітті в Liber Notitiae Sanctorum Mediolani, залежна від плебани Сан-Джованні-Баттіста в Чезано-Босконе. Відреставрована й розширена 1534 року завдяки дону Франческо Бальбі, у 1880-х роках церква була зруйнована: закрита 1885 року, відкрита після підпирання даху, її відбудували в неороманському стилі за проєктом інженера Луїджі Бернасконі, перший камінь 1890 року, завершено наступного року, дзвіниця 1897 року.

Церква слугує місцем збору для громади, де місцеві жителі відзначають важливі життєві моменти, такі як весілля, хрещення та святкування протягом року. Вона залишається центром спільної релігійної практики для людей з навколишньої місцевості.

Церква звернена на схід: цегляний фасад із головним порталом розташований зі східного боку, а висока квадратна дзвіниця піднімається за трьома апсидами. Інтер'єр поділено на три нави пучковими стовпами, у глибині — підвищений пресвітерій. Орган, збудований 1911 року фірмою братів Алетті з Монци, стоїть на хорах протилежної стіни.

Церква з'являється у чотирьох італійських фільмах: «Oh Serafina!» (1976) Альберто Латтуади, «Saxofone» (1978) Ренато Поццетто, «Ho fatto Splash» (1980) Мауріціо Нікетті та «Lui è peggio di me» (1985) Енріко Ольдоїні. Духові органи на хорах проти фасаду виготовили 1911 року брати Алетті з Монци; вони мають десять регістрів.