Токсово, Селище міського типу в Ленінградській області, Росія

Токсово — селище міського типу на Карельському перешийку, за 20 км на північ від Санкт-Петербурга. Його осередок — низька дерев'яна будівля з укритим снігом двосхилим дахом і високим цегляним димарем із ковпаком; на фасаді біла вивіска з червоними кириличними літерами «СТОПОВА» стоїть поряд із двома дошками оголошень і великими багатосекційними вікнами. До неї прилягає вище двоповерхове крило з крутим пірамідальним дахом.

Токсово вперше згадується 1500 року як чотири села Водської п'ятини Новгородської землі, а 1580 року з'являється на карті як Tocksova. Після Лівонської війни 1583 року воно перейшло до Швеції, а 1708 року його завоювала Росія під час Великої Північної війни. 1625 року засновано лютеранську парафію; її дерев'яну церкву, відбудовану в Токсові 1757 року, замінила мурована церква Петра і Павла, освячена 30 серпня 1887 року за проєктом К. Т. Соловйова на 1136 місць.

Назву Токсово пов'язують із фінським tuoksuva, «запашний», через черемхи й пахучі трави довкола; лютеранська громада, заснована 1625 року, зробила село релігійним осередком, а кам'яна церква апостолів Петра і Павла, освячена 30 серпня 1887 року, у народі звалася Олександрівською на честь візиту Олександра III. Від 2000 року тут виходить фінськомовна газета Toksovan Sanomat.

Токсово лежить на залізничній лінії Санкт-Петербург–Сортавала через Приозерськ; у селищі дві зупинки: станція Токсово (1917) і платформа Кавголово (1929), які обслуговують приміські потяги з Фінляндського вокзалу. Північна частина, звана Кавголово, має трампліни та лижні схили; менші трампліни поза сніговим сезоном працюють на пластикових матах.

2002 року товариство «Меморіал» знайшло в Койранкангасі поблизу Токсового таємну могилу з останками близько 30 000 страчених НКВС людей, серед яких, найімовірніше, філософ Павло Флоренський. Місце лежить біля селища, фінськомовна газета якого, Toksovan Sanomat, почала виходити 2000 року.