Puka-Puka, Кораловий атол у Туамоту, Французька Полінезія

Пуку-Пуку — еліптичний кораловий атол на північному сході архіпелагу Туамоту, завдовжки близько 6,3 км і завширшки 3,7 км, з площею суходолу близько 5 км2. Його невелика лагуна площею близько 2 км2 замулена і не має справжньої протоки до океану. Атол — це коралове наростання на вершині підводного вулкана, що утворився 41,5–41,9 млн років тому.

Експедиція Магеллана, ймовірно, побачила Пука-Пука в січні 1521 року й позначила його на картах як Сан-Пабло серед Islas Infortunadas. Віллем Схаутен і Якоб Ле-Мер досягли атола 10 квітня 1616 року й назвали його Хонден-Ейланд. Отто фон Коцебу 1816 року згадав його як Île Douteuse, а Фіцрой і Вілкс уживали назву Дог-Айленд. Близько 1850 року атол став французьким.

Тут люди розмовляють мовою пукапука, маркізькою мовою, відмінною від діалектів в інших частинах архіпелагу Туамоту. Ця мова формує повсякденне життя і надає спільноті власну ідентичність.

Аеродром Пука-Пука має злітно-посадкову смугу завдовжки 950 метрів, оновлену після повеней у серпні 2011 року, щоб зберегти доступ до цього віддаленого атола; він приймає близько 100 рейсів і 1200 пасажирів на рік, половина з них транзитні. Лагуна не має справжньої протоки до океану, тож дістатися можна лише літаком. Те Оне Махіна на заході є центром комуни.

30 липня 1947 року Тур Хеєрдал і його шість членів екіпажу на бальсовому плоті «Кон-Тікі» побачили Пука-Пука — першу землю після 97 днів і близько 6700 км морського шляху від виходу з Кальяо в Перу.