Santa Clara de Asís, Будівля монастиря в Лімі, Перу.

Санта-Клара-де-Асіс — монастир кларисок, що займає більшу частину кварталу в Барріос-Альтос, обмеженого вулицями Кангайо, Уануко, Хунін, Хауха та Анкаш. Сучасний храм, перебудований у XIX столітті, має неокласичний фасад із двома однаковими вежами; головний клуатр датований 1627 роком. Усередині — рококовий головний вівтар XVIII століття, неокласичний вівтар святої Клари XIX століття зі статуєю XVIII століття та «Христос із Бургоса» XVII століття в прилеглій каплиці.

До 1596 року на цьому місці стояла каплиця, присвячена Діві Марії з Пенья-де-Франсія, коли почалося будівництво церкви й монастиря. Архієпископ Торібіо де Могровехо отримав згоду Філіпа II королівським указом 1592 року та папи Климента VIII, і храм освятили 10 серпня 1605 року. Португалець Франсіско Сальданья передав свій маєток на заснування. Головний клуатр датується 1627 роком, церква — 1643-1646 роками, а сучасний храм перебудували у XIX столітті; 28 грудня 1972 року його оголосили історичною пам'яткою.

Монастир зберігає назву Богородиці з Пенья-де-Франсія, культу, принесеного із Саламанки, що й досі лишається в титулі церкви. Фундаторами були архієпископ Торібіо де Могровехо та португалець Франсіско Сальданья, який передав свої маєтки фундації. Черниці дотримуються правила святої Клари за реформою Урбана IV, що дозволяла громаді мати майно й доходи.

Монастир відкритий для відвідувачів у звичайні години і дозволяє дослідити його архітектурні особливості та внутрішнє планування. Найкраще одягатися скромно і рухатися тихо, оскільки це діюче релігійне місце, куди люди приходять молитися.

Єдина вежа, що вціліла під час майже повного знесення церкви у XX столітті, була збережена під час вирівнювання вулиці, і теперішній неоколоніальний фасад містить копію цієї первісної вежі. Усередині рококовий головний вівтар XVIII століття стоїть поруч із неокласичним Retablo de Santa Clara XIX століття, у головній ніші якого — статуя святої XVIII століття.