Gruta de Maquiné, вапнякова печера в Кордісбургу, Мінас-Жерайс, Бразилія

Грута-де-Макіне — це вапнякова печера в Кордісбургу з сімома залами, що звиваються приблизно на 650 метрів підземних проходів. У залах представлені різноманітні сталактити та сталагміти різних кольорів і форм, а також мінеральні відкладення та простори галереї, які дозволяють пройти кількома рівнями печерної системи.

Фермер Жоакім Марія Макіне виявив печеру 1825 року на своїй землі. Данський натураліст Петер Вільгельм Лунд досліджував її науково з 1834 року, пробувши всередині майже два роки, описав зали та утворення сталактитів. 1835 року він знайшов скам'янілий скелет Nothrotherium maquinense, найменшого наземного лінивця, а також рештки тварин і людей четвертинного періоду.

Печера названа на честь Жоакіна Марії Макіне, фермера, який відкрив її 1825 року; Лапа Нова — друга назва. Гіди показують зали, названі за формами скель, як-от Вівтар або Трон і Ягня, та Зал фей, який Лунд назвав найпрекраснішим видовищем природи й мистецтва.

Температура всередині становить 26–27 °C, тому легкий одяг корисніший за куртку. Маршрут переважно горизонтальний: перепад висот на сім залів — лише 18 м, а освітлення, доріжки й поручні встановлені. Відвідування супроводжують місцеві гіди; вхідний портик має близько 18 м завширшки і 8 м заввишки.

У шостій залі, Салоні фей, знайшли кістки великих тварин, зокрема рештки мамонта. Її стіни та утворення вкриті кіркою кристалів карбонату кальцію, білих або кольорових, а прозорий водоспад застиг у світлий алебастр. Петер Вільгельм Лунд писав, що його очі ніколи не бачили нічого прекраснішого в природі й мистецтві.