Habitation Gradis, Історична цукрова плантація в Басс-Пуант, Мартиніка.

Садиба Градіс — довга двоповерхова будівля зі світлим фасадом і червоним чотирисхилим дахом. Під карнизом тягнеться білий фриз із повторюваним візерунком, а на другому поверсі відчинено шість отворів із синіми жалюзійними віконницями. На першому поверсі є крити галерея на тонких білих колонах, за нею темні дверні отвори й сині віконниці, а газон облямовує живопліт із зелених кущів.

Матьє де Прюн дю Рів'є, колишній радник парламенту Бордо, володів цукровою плантацією та її рабами, перш ніж 1776 року продати її торговому дому Gradis, яким тоді керували брати Давід і Моїз Градіс, за 611 000 ліврів. Моїз Градіс жив у маєтку з 1800 до 1803 року, щоб запобігти його конфіскації британцями, які контролювали Мартиніку з 1794 до 1802 року. Рабська праця тривала до остаточного скасування рабства 1848 року.

Назва Gradis походить від бordeauxського торгового дому, який купив плантацію 1776 року в Матьє де Прюн дю Рив'є. Віктор Шельшер, проїжджаючи тут у 1840–41 роках, налічив 22 подружні пари рабів і 85 дітей до 14 років серед 220 рабів; власники оплачували весілля та посаг у 120 франків. Колишній панський будинок тепер займає Centre culturel du Grand Nord, де навчають театру, танцю й музики.

Колишній панський будинок тепер займає Centre culturel du Grand Nord, де навчають мистецтва, театру, танцю й музики. Будівля стоїть у Басс-Пуенті на атлантичному узбережжі Мартиніки; галерея першого поверху з тонкими білими колонами — найупізнаваніша частина фасаду.

Садиба розташована поблизу місця народження відомого поета Еме Сезера, а її колишня цукрова фабрика використовувала кабельну систему для транспортування цукру безпосередньо з берега на пришвартовані кораблі.